Міністр oсвіти Грiневiч поповнює партійну касу «Народного фронту» за рахунок вишів

  • 8 июня 2016, 21:42
  • 2701

Лілія Гриневич: «Головне завдання керівництва МОН – заробіток на коштах освіти», — стаття з такою назвою вийшла ще 27 березня вже далекого 2013 року. 

З того часу багото чого змінилося в Державі: відбулася Революція гідності, прийнято новий закон «Про вищу освіту», який мав би започаткувати нові системні реформи в цій сфері та піднести її рівень до найкращих європейських стандартів.

Проте галузь освіти чомусь цього не відчуває. Навпаки закриття шкіл, особливо в сільській місцевості, набуло небачених до цього масштабів. Заклади профосвіти не отримують коштів по три – п’ять місяців і кинуті на призволяще. В значній мірі скорочується кількість місць державного замовлення у вишах.

Хтось скаже: так війна ж, економічна криза. А от і ні. Зовсім не через це проблеми в освіті.

Ключовою проблемою, і тут потрібно погодитись зі словами пані Гриневич, сказаними ще у 2013 році, залишається те, що головне завдання керівництва МОН – заробіток на коштах освіти. 

Зокрема, як вірно зазначала тоді голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Лілія Гриневич: «Корупція породжується зосередженням контролюючих і регуляторних функцій в руках одного органу, в даному випадку – Міносвіти. Тому обидва альтернативні законопроекти про вищу освіту пропонують передати ліцензування та акредитацію, відкриття спеціалізованих вчених рад, правил присвоєння наукових ступенів та вчених звань незалежному від Міносвіти колегіальному органу, формування якого передбачено так, щоб уникнути конфлікту інтересів».

І молодець! Говорила. Волала про це, можна сказати, на кожному кроці. Нарешті Парламент почув і прийняв в липні 2014 року новий прогресивний закон «Про вищу освіту», який відповідає всім європейським стандартам. І Президент його підписав. І університети його палко підтримали. Вирішили, що нарешті, ось воно, довгоочікуване – автономія, покращення якості вищої освіти, входження в європейський освітній простір, чи хоча б наближення до нього.

Проте невдовзі розчарування: міністр Квіт зовсім виявився не тим, ким сподівалися його бачити освітяни. Рейдерські захоплення вишів. Не укладання контрактів з обраними колективами університетів ректорами (котрі чи то виявилися «не своїми», чи то внесок в «общак» не зробили), а то й навіть дострокові звільнення керівників закладів освіти стали повсякденним явищем в МОН часів Квіта. І нарешті – заступник-хабарник, який жорстоко «сів на фінансові потоки» і одноосібно контролював ліцензування, акредитацію, присвоєння наукових ступенів та вчених звань – все, де корупція! Все, що Ліля Михайлівна закликала передати «незалежному від Міносвіти колегіальному органу»! Що тут скажеш, права виявилася пані Гриневич: головне завдання керівництва МОН – заробіток на коштах освіти.

Та ось, нарешті міністром стала сама Ліля Гриневич. Палкий борець за права вишів! Палкий борець з ганебними явищами корупції і хабарництва в системі освіти! Людина, яка стояла свого часу у витоків запровадження ЗНО! І нам усім здалося на якусь мить, що нарешті корупції в МОН буде покладено край. І в перші дні новий Міністр навіть вселяв в нас ці сподівання. Палка промова в перший же день з трибуни Верховної Ради, на другий день — завзяте інтерв’ю щотижневику «Дзеркало тижня. Україна» (№ 14 від 16 квітня), гучні заяви: найближчим часом почне функціонувати Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти! Це той самий — незалежний від Міносвіти колегіальний орган, про який Лілія Михайлівна говорить вже понад три роки! І який то Табачник, то Квіт не бажали запустити. Не бажали, бо хіба ж віддаси зі своїх рук такий «заробіток на коштах освіти». Так відбулося і цього разу.

Промов вистачило лише на два дні. Потім на сайті МОН з’явився план дій, де вже питання функціонування Національного агентства було перенесено з «найближчого часу» на вересень 2016-го. Справа вся в тому, що Гриневич просто не може запустити роботу Нацагентства. Адже це не просто орган — а величезні грошові потоки.

Не є таємницею, що «Народний фронт» поставив перед новим Міністром освіти, як і перед іншими своїми міністрами, завдання наповнювати партійну касу за рахунок посади. 

В будь-якому разі, як стверджують джерела в МОН, саме таку аргументацію наводить персоналу Міністерства Гриневич, коли їй говорять про те, що її дії в частині продовження практики ліцензування та акредитації Міністерством незаконні.

«У мене є певні завдання і партійна відповідальність» — говорить Гриневич своїм підлеглим. 

А ще згодом вийшов наказ МОН від 12.05.2016 № 498 «Про деякі питання проведення акредитації напрямів підготовки, спеціальностей», який і порушує Конституцію, і суперечить закону «Про вищу освіту». Проте забезпечує роботу АКУ (чи ДАК) – органу, діяльність якого вже понад два роки в Україні є незаконною. Але який очолює Міністр і який формується Міністерством.

Все! Зрозуміло! Питань, як то кажуть, більше немає. Головне завдання не змінилось. Лілія Гриневич: «Головне завдання керівництва МОН – заробіток на коштах освіти».

Хоча ні! Є одне. Ті, кого мала на увазі Гриневич у 2013-му, хоча б діяли в рамках чинного на той час закону. А те що зараз – це злочинне пряме порушення закону. Цікаво, чи задумувалась про це Міністр? Мабуть, що ні! Адже є головне завдання – заробіток на коштах освіти, і його попри що потрібно виконати.

 
Теги
коррупция
образование
мон
гриневич_лилия_михайловна